ТАКТИЧНЕ МИСТЕЦТВО галузь воєнного мистецтва. Підручник

ТАКТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

галузь воєнного мистецтва

Підручник «Тактичне мистецтво галузь воєнного мистецтва» має за мету задовольнити потреби курсантів військових навчальних закладів і людей, які вважають для себе захист Вітчизни священним обов’язком, знаннями про війну, збройну боротьбу, воєнні, антитерористичні і миротворчі дії у відповідних формах.

Підручник містить знання з теорії і практики застосування зброї у збройній боротьбі на тактичному рівні. Актуальність підручника викликана подіями, які сталися після «Революції гідності» та війною що розв’язала Російська федерації проти України.

Тактичне мистецтво галузь воєнного мистецтва: підручник / Гончарук М.Г.–К.: НУОУ, 2017. – 447с.

Зміст

Передмова. 4

Методичні рекомендації 8

Вступ. 10

Глава перша. Загальні положення. 18

Глава друга. Роль і місце тактичного мистецтва в теорії воєнного мистецтва. 35

Воєнна наука: система знань про війну і збройну боротьбу. 35

Воєнне мистецтво: система знань про воєнні дії 45

Тактичне мистецтво: система знань про бій. 52

Глава третя. Загальновійськовий бій. 63

Основи загальновійськового бою.. 63

Підготовки загальновійськового бою.. 84

Організаційні заходи. 85

Практичні заходи. 103

Умови, види і методи підготовки бою.. 115

Ведення загальновійськового бою. 118

Ведення загальновійськового бою у звичайних умовах. 119

Основи, підготовка та ведення загальновійськового бою в особливих умовах. 122

Глава четверта. Оборонний бій загальновійськового з’єднання. 130

Основи оборонного бою.. 130

Підготовка оборонного бою.. 146

Ведення оборонного бою.. 152

Ведення оборонного бою механізованим (танковим) з’єднанням у звичайних умовах. 152

Ведення оборонного бою механізованим (танковим) з’єднанням в особливих умовах. 172

Глава п’ята. Наступальний бій загальновійськового з’єднання. 185

Основи наступального бою.. 185

Підготовка наступального бою.. 199

Ведення наступального бою.. 206

Ведення наступального бою загальновійськовими з’єднанням у звичайних умовах. 206

Ведення наступального бою загальновійськовим з’єднанням в особливих умовах. 221

Глава шоста. Зустрічний бій загальновійськового з’єднання. 235

Основи зустрічного бою.. 235

Підготовка зустрічного бою.. 243

Ведення зустрічного бою.. 248

Глава сьома. Дії механізованого (танкового) з’єднання у тилу противника. 252

Загальні положення дій механізованого (танкового) з’єднання у тилу противника. 252

Основи, підготовка та ведення дій тактичним повітряним десантом.. 256

Основи дій тактичного повітряного десанту в тилу. 256

Підготовка дій тактичного повітряного десанту. 265

Ведення дій тактичним повітряним десантом.. 270

Основи, підготовка та ведення дій рейдовим і обхідним загонами. 276

Основи дій рейдовими обхідним загонами. 276

Підготовка та ведення рейдових і обхідних дій. 279

Ведення рейдових і обхідних дій. 281

Глава восьма. Участь загальновійськового з’єднання при виконанні інших завдань. 284

Участь загальновійськового з’єднання у операції з відсічі збройної агресії 284

Участь загальновійськового з’єднання у операції з ліквідації збройного конфлікту на державному кордоні 286

Участь загальновійськового з’єднання у операції з ліквідації збройного конфлікту в середині держави  304

Участь загальновійськового з’єднання у інформаційно-психологічній операції 306

Участь загальновійськового з’єднання  у спеціальній операції 310

Участь загальновійськового з’єднання у стримані виникнення воєнних конфліктів. 316

Участь загальновійськового з’єднання у здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану  323

Участь загальновійськового з’єднання у антитерористичних діях. 325

Участь загальновійськового з’єднання у міжнародному співробітництві 328

Участь загальновійськового з’єднання у надання військової допомоги. 329

Участь загальновійськового з’єднання у миротворчих діях. 330

Участь загальновійськового з’єднання у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. 352

Глава дев’ята. Розташування загальновійськового з’єднання на місці 362

Загальні положення щодо розташування загальновійськового з’єднання на місці 362

Основи розташування загальновійськового з’єднання на місці 363

Підготовка розташування на місці загальновійськового з’єднання. 368

Здійснення розташування на місці загальновійськовим з’єднання. 370

Глава десята. Пересування загальновійськового з’єднання. 375

Загальні положення щодо пересування загальновійськового з’єднання. 375

Основи маршу загальновійськового з’єднання. 378

Підготовка маршу загальновійськового з’єднання. 382

Здійснення маршу загальновійськового з’єднання. 386

Перевезення загальновійськового з’єднання. 395

Глава одинадцята. Всебічне забезпечення бою та інших дій. 404

Морально-психологічне забезпечення. 405

Правове забезпечення. 408

Бойове забезпечення. 409

Технічне забезпечення. 432

Тилове забезпечення. 439

Медичне забезпечення. 443

Додатки, схеми, умовні скорочення. 447

Довідковий матеріал. 447

Глосарій. 447

Передмова

1. Роль і місце системи знань, що охоплює тактичне мистецтво[1] (тактика), визначається тим, що вони відіграють головну роль у формуванні знань офіцера Збройних сил (ЗС) держави та посідає первинне і базове місце в підготовці військових фахівців та інших фахівців, чия діяльність пов’язана зі збройною боротьбою при захисті держави. На всіх етапах свого розвитку тактичне мистецтво структурно входило до системи знань з воєнного мистецтва і охоплювала теорію і практику підготовки та ведення воєнних дій тактичного рівня[2] у формах бою, бойових дій родів військ і спеціальних дій формувань всебічного забезпечення (розвідки, зв’язку, радіоелектронної боротьби тощо). 2. Бій в усі часи був і залишається основною формою воєнних дій за результатами якого визначалася доля збройної боротьби. Особливими рисами сучасного бою є те, що він може вестись на землі (під землею), у повітрі (космосі) і на воді (підводою). Наземний бій є основним в досягненні мети воєнних дій і має назву – загальновійськовий. Він ведеться військовими формуваннями[3] механізованих, танкових, високомобільних десантних військ і морської піхоти, проходить у високих темпах, має значні просторові показники з широким використанням повітряного простору, а на напрямках, що прилягають до океанів, морів, озер, річок і водного простору. Сучасний загальновійськовий бій характеризується також рішучістю, напруженістю і швидкоплинністю дій, високою маневреністю, швидкими і різкими змінами обстановки та застосуванням різноманітних способів його ведення з використанням різних засобів збройної боротьби. Такий характер бою вимагає від командирів, що здійснюють його підготовку та ведення, мати глибокі теоретичні знання, високого професіоналізму, майстерності та творчості, тобто знань з тактики. 3. Нині тактичне мистецтво включає: загальне тактичне мистецтво; тактичне мистецтво родів військ, тактичне мистецтво спеціальних військ і тактичне мистецтво військових формувань, що входять до складу воєнної організації держави[4]. Загальне тактичне мистецтво – це та частина теорії і практики, яка складає фундамент для інших складових елементів тактики, в тому числі для оперативного мистецтва. Знання із загальної тактики є базовими у підготовці фахівців, особливо механізованих, танкових, аеромобільних військ і морської піхоти. Теоретичні положення та практичні рекомендації щодо основ, підготовки та ведення загальновійськового бою, які існували раніше, вступили в протиріччя з реаліями сьогодення, що викликало необхідність розв’язувати навчальне завдання щодо формування у офіцерського складу ЗС таких знань, які відповідають сучасним вимогам. 4. Накопичення знань офіцерським складом, пов’язаних з воєнним мистецтвом, здійснюється протягом тривалого часу. У більшості передових країн світу це багатоступенева система. У ЗС України, вона поєднує: навчання в Національному університеті оборони України, у військових академіях, інститутах відповідно до видів ЗС, родів військ і спеціальних військ, а також на різних факультетах – за рівнями воєнних дій та кафедрах – за родами військ та спеціальних військ. Знання офіцера з тактичного мистецтва починають формуватися з тактичної підготовки тобто з мистецтва щодо досконалого (творчого і майстерного) застосування зброї і техніки у збройній боротьбі, формується майстерність в умінні вести бої в будь-яких умовах, формується почуття національної гідності, переконливої необхідності підвищення боєздатності військових формувань ЗС, виховується любов до Батьківщини, вірності обов’язку військової служби. Створення підручника обумовлена: необхідністю доведення до слухачів сучасних положень основ, підготовки та ведення воєнних, і деяких елементів, миротворчих і антитерористичних дій на тактичному рівні у зв’язку з специфічними умовами, які склалися в Україні, а саме: новими завданнями ЗС і поглядами на їх виконання; створенням нової законодавчої бази з питань оборони; прийняттям Національної воєнної доктрини, Державної програми реформування та розвитку ЗС України та Державної програми створення і розвитку озброєння; розвитком позитивних тенденцій щодо зниження міжнародної напруженості, а також у зв’язку з відсутністю сталої школи України з питань воєнної науки взагалі і воєнного мистецтва зокрема. Гончарук Г.М.

______________ 1. Яку роль і місце займає тактичне мистецтво у формуванні знань офіцера та інших фахівців Збройних Сил? ______________ 2. Яку роль відіграє бій взагалі і загальновійськовий зокрема у збройній боротьбі? _______________ 3. Яку структуру має тактичне мистецтво та що таке загальне тактичне мистецтво?    ______________ 4. Яка існує система накопичення знань  офіцерів з воєнного мистецтва?

---

[1] Стратегія, оперативне мистецтво і тактика є складовим елементом воєнного мистецтва. За логікою мови складові елементи воєнного мистецтво мають називатися стратегічне, оперативне і тактичне мистецтво, про що свідчать воєнно-енциклопедичні словники 30-х років 20 сторіччя.

[2] В теперішній час крім воєнних дій тактичного рівня тактика вивчає також антитерористичні (партизанські) і миротворчі дії.

[3] Існуючі об’єднання, з’єднання, частини, підрозділи або тимчасово створені угруповання, тактичні групи, загони тощо.

[4] Основний елемент сектору безпеки і оборони; збройні сили. 

Методичні рекомендації

1. Одним із головних факторів, що впливають на безпеку держави та на її обороноздатність, є підготовка людських ресурсів, здатних володіти сучасною зброєю і технікою та організовано її застосовувати при необхідності. Успішне вивчення офіцерським складом загальної тактики базується на попередніх знаннях отриманих в загальноосвітніх закладах, військових інститутах, військових факультетах при цивільних вищих навчальних закладах та закладах де здійснюється підготовка фахівців для збройного захисту Держави. Аналіз навчального забезпечення щодо підготовки людських ресурсів для Збройних Сил України показав про: відсутність в програмах допризовної підготовки юнаків загальноосвітніх навчальних закладів питань, які стосуються війни, збройної боротьби та воєнних, антитерористичних і миротворчих дій; відсутність системи підготовки викладачів з воєнної науки та її галузей, як це передбачено для вивчення природознавчих і суспільних наук (фізики, математики, біології, філософії тощо); неспроможність системи військової освіти забезпечити в повному обсязі набуття військовими фахівцями цільних знань щодо підготовки та ведення збройної боротьби; відсутність підручників з воєнного мистецтва, в тому числі з оперативного мистецтва і стратегії. 2. Підручник “Тактичне мистецтво галузь воєнного мистецтва” розроблений з урахуванням того, щоб заповнити ті галявини які існували раніше і створити підґрунтя для якісного освоєння питань теорії і практики підготовки та ведення загальновійськового бою. Матеріали, що викладені у підручнику, дадуть можливість успішно перейти до вивчення теорії інших складових елементів воєнного мистецтва: оперативного та стратегічного мистецтва. При розробці підручника враховувалися тенденції розвитку зброї і техніки та їх вплив на зміни воєнного мистецтва взагалі і тактичного мистецтва зокрема. При розробці завдань та запитань самоконтролю автори виходили із новітніх положень теорії проблемного навчання. 3. Матеріали підручника побудований за тематичним принципом і забезпечений системою теоретичних і практичних положень, що підлягають засвоєння тих хто навчається. Теоретичні положення розраховані в першу чергу для поглиблення та розширення основ бою. Практичні положення розраховані на набуття знань і практичних навичок у виконанні заходів щодо підготовки та ведення бою. Розділи підручника відображають весь спектр дій загальновійськових формувань у збройній боротьбі.

______________ 1. Як характеризуються підготовка людських ресурсів для Збройних Сил України? ______________ 2. Яка роль призначається для підручника? _________________ 3. Як побудований матеріал підручника і який спектр дій в ньому відображений?

Вступ

1. Воєнна наука, як і кожна наука чи галузь науки знаходиться в постійному розвитку під впливом соціальних і технічних процесів. Воєнне мистецтво будучи основною галуззю воєнної науки, не є винятком. Виділившись в самостійну державу, Україна потрапила в специфічні умови, які визначились, насамперед, її геополітичним положенням. Ці умови виражені: власною політикою з питань оборони щодо проголошення курсу на колективну безпеку та відмовою від ядерної зброї; науково-технічним рівнем і станом економіки; оснащенням Збройних Сил засобами збройної боротьби, які обмежились тим, що залишилось в розпорядженні України після розпаду Радянського Союзу; необхідністю розподілу та обладнання території України в інтересах збройної боротьби; новими поглядами воєнно-політичного керівництва держави на роль збройної боротьби у війні; змінами в ставленні фахівців до розвитку теорії та практики воєнного мистецтва, розширення свого світогляду та підвищення професіоналізму; новими вимогами до виховання особового складу; новим ставленням населення до збройного захисту держави. 2. Основною характерною рисою сучасної війни є те, що вона ведеться всією державою і торкається усіх сторін життя та діяльності суспільства, а її специфічний зміст складає збройна боротьба, як основна форма боротьби у війні. Головним і вирішальним засобом ведення збройної боротьби є Армія, яка діє разом з іншими елементами воєнної організації держави. Збройна боротьба, будучи основною формою боротьби у війні, в теперішній час являє собою сукупність воєнних, антитерористичних і миротворчих дій для досягнення певної політичної мети війни. Характер сучасних воєнних, антитерористичних і миротворчих дій залежить від завдань збройної боротьби та стану воєнного мистецтва. Зміни воєнно-політичної ситуації у світі та поглядів на підготовку і ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій і в зв’язку з цим необхідністю розробки сучасних положень воєнного мистецтва відповідно до нових умов. 3. Аналіз фундаментальних положень воєнного мистецтва, а саме, визначення понять воєнного мистецтва та його складових елементів, об‘єкту і предмету дослідження та інших положень, що характеризує зрілість науки чи галузі науки показав на необхідність їх уточнення та формування нових знань сучасного офіцера. Аналіз сучасних інформаційних джерел показує, що в них визначення воєнного мистецтва носить не однозначний, а в деякій мірі і суперечливий характер. Не визначені фундаментальні і прикладні положення, які окреслюють зміст воєнного мистецтва та відсутня логічно-організована його система і структура, порушені взаємозв’язки його структурних елементів. Етапи розвитку воєнного мистецтва розглядаються як такі, що спираються тільки на етапи розвитку суспільства, а не на сукупність соціальних і технічних процесів, де технічні є головними. Фактори, які впливають на розвиток воєнного мистецтва, не зведені в логічно-обґрунтовану систему. Категорії, поняття, закономірності і принципи воєнного мистецтва характеризуються не зовсім логічною і чіткою мовою і носять суперечливий характер. Викладене вище свідчить про відсутність логічної системи знань з воєнного мистецтва. 4. Виходячи із загального поняття “мистецтво”, як способу творчого відображення дійсності, необхідно розглядати: воєнне мистецтво (у широкому розумінні) – це вміння творчо і майстерно застосовувати особовим складом Збройних сил зброю і техніку у збройній боротьбі; (у вузькому розумінні, що стосується керівників військових формувань) – це вміння творчо і майстерно керувати військовими формуваннями особовий склад яких досконало застосовує зброю і техніку. 5. Знання з воєнного мистецтва забезпечать керівникам усіх рівнів творчо здійснювати підготовку та ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій на:  - тактичному рівні – у формі бою та інших дій з’єднань, частин, підрозділів;  - оперативному рівні - у формі операції та інших дій оперативних об’єднань;  - стратегічному рівні – у формі операції та інших дій стратегічних об’єднань. Стратегічне мистецтво (стратегія) – вміння творчо і майстерно застосовувати зброю і техніку на стратегічному рівні; наука про операції та інших дій стратегічних об’єднань. Оперативне мистецтво – вміння творчо і майстерно застосовувати зброю і техніку на оперативному рівні; наука про операції та інших дій оперативних об'єднань. Тактичне мистецтво (тактика) – вміння творчо і майстерно застосовувати зброю і техніку на тактичному рівні; наука про бій та інших дій з’єднань, частин і підрозділів родів військ та сил. Тобто, воєнне мистецтво є галуззю воєнної науки, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій і збройної боротьби в цілому. Це витікає із аналізу і синтезу структурних елементів воєнної науки і змісту збройної боротьби. 6. Воєнна наука розглядається як система знань про характер, закони, способи ведення війни та підготовку Збройних Сил до неї. Предметом воєнної науки є збройна боротьба. Збройна боротьба є основною формою боротьби у війні і являє собою сукупність воєнних, антитерористичних і миротворчих дій для досягнення визначеної політичної мети. Воєнні дії являють собою організоване застосування зброї і техніки особовим складом військових формувань супротивних сторін у збройній боротьбі. Структура воєнного мистецтва на сучасному етапі розвитку воєнної науки має три складові елементи: стратегію, оперативне мистецтво і тактику. Спираючись на загальне поняття “мистецтво” взагалі і “воєнне мистецтво” зокрема враховуючи історичний досвід та логічність удосконалення понятійного апарату, з метою полегшення розуміння автор пропонує при формуванні школи воєнної науки України структурні складові елементи воєнного мистецтва назвати: стратегічне мистецтво (теперішня стратегія воєнна), оперативне мистецтво, тактичне мистецтво (теперішня тактика). Тактичне мистецтво – це нижча ступінь воєнного мистецтва, яка складає його фундамент і структурно включає загальне тактичне мистецтва і тактичне мистецтво родів військ чи сил, спеціальних військ та інших військових формувань держави. Загальне тактичне мистецтво охоплює теорію і практику підготовки та ведення загальновійськового бою. Тактичне мистецтво родів військ чи сил, спеціальних військ та інших військових формувань держави охоплює теорію і практику підготовки та ведення дій частинами і підрозділами родів військ та інших військових формувань держави під час ведення бою і операції. До тактичного мистецтва родів військ і сил входить: в Сухопутних військах (СВ) – тактичне мистецтво механізованих, танкових і високомобільних десантних військ, ракетних військ і артилерії РВіА), авіації СВ, протиповітряної оборони (ППО) СВ; в Повітряних силах (ПС) – тактичне мистецтво зенітних ракетних військ (ЗРВ), зенітних артилерійських ракетних військ (ЗАРВ), радіотехнічних військ (РТВ), винищувальної авіації (ВА); бомбардувальної авіації (БА), штурмової авіації (ША), військової транспортної авіації (ВТА) і розвідувальної авіації (РА); у Військових морських силах (ВМС) – тактичне мистецтво підводних і надводних сил, морської авіації, берегових ракетних артилерійських військах (БРАВ) та морської піхоти; тактичне мистецтво спеціальних військ та інших військових формувань воєнної організації держави. Теорія тактичного мистецтва вивчає характер, закономірності, способи підготовки та ведення бою, а також погляди військових фахівців інших держав на ці питання. Вона розробляє теоретичні положення основ, підготовки та ведення бою, тактичні вимоги до організації і озброєння  з‘єднань, частин і підрозділів та обладнання простору для ведення бою. Практика тактичного мистецтва включає підготовку і ведення бою. Підґрунтям тактичного мистецтва є: вимоги оперативного мистецтва, досвід підготовки і ведення бою з‘єднаннями, частинами і підрозділами; принципи воєнного мистецтва; розвиток зброї і техніки. Загальне тактичне мистецтво вивчає закономірності, характер, способи підготовки і ведення загальновійськового бою і розробляє рекомендації щодо узгодження зусиль підрозділів і частин різних видів ЗС, родів військ і сил та спеціальних військ. Тактичне мистецтво родів військ і сил та спеціальних військ усіх видів ЗС охоплює теорію і практику щодо дій з’єднань, частин і підрозділів родів військ і сил, спеціальних військ та спеціальних дій іншими військовими формуваннями. Всі складові тактичного мистецтва знаходиться у тісному взаємозв’язку. Теорія тактичного мистецтва вивчає зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і принципи його ведення, сили і засоби, що залучаються для цього, вивчає бойові можливості тактичних військових формувань, розробляє теоретичні положення основ, підготовки і ведення бою та інших дій тактичного рівню. Теоретичні положення тактичного мистецтва знаходять відображення у статутах, порадниках, підручниках, настановах та інших документах і воєнно-теоретичних працях. Практика охоплює діяльність командирів, штабів і військових формувань з питань підготовки і ведення бою. Вона включає збір і вивчення даних обстановки, прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих, організацію взаємодії, вогневого ураження, планування бою, підготовку з’єднань, частин і підрозділів до бою та інших дій, управління частинами і підрозділами під час ведення бою, а також всебічне забезпечення. Теорія і практика тактичного мистецтва тісно пов’язані між собою і доповнюють одна одну. Тактичне мистецтво нерозривно зв’язане з іншими складовими елементами воєнного мистецтва. Теорія і практика тактичного мистецтва підпорядковані інтересам оперативного мистецтва і керуються його вимогами. Тактичне мистецтво виступає, як безпосередній виконавець оперативних завдань. Воно швидко змінюючись під впливом впровадження нової зброї і техніки, серйозно впливає на оперативне мистецтво, а через нього на стратегічне мистецтво. Тактичне мистецтво є найбільш динамічною галуззю воєнного мистецтва і воно максимально наближене до практичної діяльності військових формуванням, ним займається весь особовий склад ЗС. Рівень розвитку тактичного мистецтва, якість підготовки офіцерів, штабів і військових формувань є важливим фактором досягнення перемоги. Цим пояснюється особлива увага до тактичного мистецтва усіх категорій військовослужбовців, яке пронизує усе будівництво та розвиток ЗС. Подальше реформування та розвитку ЗС України вимагають відповідного уточнення не тільки керівних документів, Бойових статутів але і відповідного науково-теоретичного і практичного їх забезпечення, особливо підручників. Теоретичні положення та практичні рекомендації щодо основ, підготовки та ведення загальновійськового бою (бойових дій, спеціальних миротворчих і антитерористичних дій), які існували раніше, вступили в протиріччя з реаліями сьогодення, що викликало необхідність розв’язання навчального завдання щодо підготовки висококваліфікованих фахівців та науково-практичного забезпечення розвитку ЗС України. Актуальність створення і видання підручника обумовлена: необхідністю розробки сучасних положень основ, підготовки та ведення воєнних, миротворчих і антитерористичних дій на тактичному рівні у зв’язку з специфічними умовами, які склалися в Україні.

______________ 1. Чим характеризуються умови в яких знаходиться Україна після виділення у самостійну державу та як вони впливають на розвиток воєнного мистецтва? ______________ 2. Як характеризується сучасна війна?    _____________ 3. Що показав аналіз фундаментальних положень воєнного мистецтва? а) Який стан визначення «воєнного мистецтва» б) Як визначені фактори, які впливають на розвиток воєнного мистецтва та його етапи? в) Як характеризуються категорії, поняття, закономірності і принципи воєнного мистецтва?    ______________ 4. Що таке воєнне мистецтво? ______________ 5. Що дасть офіцерам знання з воєнного мистецтва? а) Що таке стратегічне мистецтво? б) Що таке оперативне мистецтво? в) Що таке тактичне мистецтво?    ______________ 6. Що таке воєнна наука та як вона пов’язана з воєнним мистецтвом?

Глава перша. Загальні положення

Війна, збройна боротьба, воєнні, антитерористичні,миротворчі дії, форми воєнних дій, Збройні сили, структура Збройні сили, Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, Командування сил підтримки і забезпечення, Об’єднані сили швидкого реагування, Основні сили оборони, Сили підтримки (підсилення) - стратегічні резерви, військові формування. 1. Війна – це соціальне явище, пов’язане зі зміною відносин між державами, народами, соціальними групами і переходом до насильства для досягнення політичної мети; продовження політики застосовуючи певну форму боротьби. (Версія щодо першої війни, наведена у додатку 1.1.) Основним змістом війни на сучасному етапі розвитку суспільства є збройна боротьба, поруч із політичною, економічною, психологічною, інформаційною та іншими формами боротьби. 2. Збройна боротьба – це основна форма боротьби у війні, яка являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних воєнних дій армії та спеціальних дій інших військових формувань, які проводяться за єдиними замислом і планом для досягнення політичної мети (сх. 2.1, тут і далі у додатку 2). Основним змістом збройної боротьби є воєнні дії армії та спеціальні дії інших військових формувань держави. 3. Воєнні дії – це організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань супротивних сторін у збройній боротьбі. Воєнні дії класифікуються за видами, рівнями та формами. 3.1. Види воєнних дій: наступ і оборона. Наступ – це вид воєнних дій, суттю якого є організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань сторони, яка здійснює напад (агресію) у ході збройної боротьби. Протилежним явищем наступу є оборона. Контрнаступ – це різновидність наступу, суть якого полягає у ведені наступальних дій на противника, що наступає, з положення оборони, тоді як наступ здійснюється на противника, що обороняється; різновид воєнних дій оперативного і стратегічного рівню. Оборона – це вид воєнних дій, суттю якого є організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань сторони, яка здійснює відбиття нападу (агресії) у ході збройної боротьби. Протилежне явище обороні наступу. 3.2. Типи воєнних дій: воєнні дії на суші (під землею); воєнні дії на воді (під водою); воєнні дії у повітрі (космосі). 3.3. Рівні воєнних дій: стратегічний, оперативний і тактичний. В ході ведення воєнних дій стратегічного рівня може виникати оперативно-стратегічний рівень, а при веденні воєнних дій оперативного рівня може виникати оперативно-тактичний рівень. 3.4. Формами воєнних дій є: стратегічного рівня – кампанія групи стратегічних об‘єднань, операція стратегічного об’єднання; оперативно-стратегічного рівня – битва оперативно-стратегічного об’єднання; оперативного рівня - операція оперативного об’єднання; оперативно-тактичного рівня – бойовище оперативно-тактичного об’єднання; тактичного рівня – бій з‘єднання, бій ТГр з‘єднання, бій частини, бій ТГр частини, бій підрозділу, бій ТГр підрозділу, бій взводу, бій ТГр взводу, бій відділення, бій ТГр. Бойові дії і удар це форми воєнних дій, що ведуться на будь-якому рівні. 3.4.1. Кампанія – це вища форма воєнних дій, складовий елемент збройної боротьби і визначений етап війни, що позначається календарними межами років, часом року, назвою театру воєнних дій (держави). Вона являє собою низку стратегічних операцій та інших форм воєнних дій, які об’єднані єдиним замислом і планом для досягнення воєнно-політичної мети. 3.4.2 .Операція стратегічного об’єднання – це основною формою воєнних дій стратегічного рівня і складовим елементом кампанії або збройної боротьби в цілому; сукупність узгоджених і взаємозв‘язаних за метою, завданнями, місцем і часом операцій оперативних об’єднань різних видів ЗС, битв і бойових дій, що проводяться згідно єдиного замислу і плану для виконання стратегічних завдань (сх.2). 3.4.3. Битва – це не основною формою воєнних дій оперативно-стратегічного рівня і складовим елементом операції стратегічного об‘єднання; сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом найбільш напружених операцій оперативних об‘єднань, які ведуться за єдиним замислу та плану для виконання оперативно-стратегічних завдань (сх.3). 3.4.4. Операція оперативного об’єднання – це основна форма воєнних дій оперативного рівня, складовим елементом операції стратегічного об‘єднання і битви. Вона являє собою сукупність узгоджених і взаємозв‘язаних за метою, завданнями, місцем і часом боїв, бойовищ, бойових дій, ударів, вогню і маневру з‘єднань і частин родів військ і сил, дій формувань всебічного забезпечення, що проводяться згідно єдиного замислу і плану для виконання оперативних завдань (сх.4). 3.4.5. Бойовище – це форма не основна форма воєнних дій оперативно-тактичного рівня і складовим елементом операції оперативного об’єднання; сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом найбільш напружених і важливих боїв, що проводяться згідно єдиного замислу і плану для виконання оперативно-тактичних бойових завдань (сх.5). 3.4.6. Бій – це форма основна воєнних дій тактичного рівня; собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій особового складу первинного військового формування щодо вогню і маневру, які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань. Бій в залежності від: виду воєнних дій може бути наступальним і оборонним; типу воєнних дій – загальновійськовим (на суші), протиповітряним, повітряним і морським та вестись з’єднаннями, частинами, підрозділами та їх тактичними групами родів військ і сил усіх видів збройних сил. 3.4.6.1. Бій механізованого відділення – це форма воєнних дій тактичного рівня, що являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом боїв та бойових дій тактичних груп і окремих військовослужбовців, екіпажів бойових машин, які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань (сх.10). 3.4.6.2. Бій механізованого взводу – це форма воєнних дій тактичного рівня, що являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом боїв та бойових дій тактичних груп і механізованих відділень, які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань (сх.9). 3.4.6.3. Бій механізованого підрозділу – це форма воєнних дій тактичного рівня, що являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом бої взводів першого ешелону, бойових дій взводів другого ешелону (резерву), протиповітряних бої і бойових дій відділення ППО, спеціальних дій штатних, позаштатних і доданих сил і засобів всебічного забезпечення, які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань(сх.8). 3.4.6.4. Бій механізованої частини – це форма воєнних дій тактичного рівня, що являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом бої підрозділів першого ешелону, бойових дій підрозділів другого ешелону (резерву), бойових дій артилерії, протиповітряних бої і бойових дій сил і засобів ППО, спеціальних дій сил і засобів всебічного забезпечення які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань(сх.7). 3.4.6.5. Бій механізованого з’єднання – це основна форма воєнних дій тактичного рівня, що являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом бої частин першого ешелону, бойових дій підрозділів другого ешелону (резерву), бойових дій артилерії, протиповітряних бої і бойових дій сил і засобів ППО, спеціальних дій сил і засобів всебічного забезпечення які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних бойових завдань(сх.6). 3.4.7. Бойові дії – це форма воєнних дій усіх рівнів, складовий елемент операцій та бою і являють собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій різнорідних сил і засобів, які ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання бойових (специфічних) завдань. Вони забезпечують безперервність і рішучість воєнних дій і ведуться: між операціями і боями після їх завершення та підготовки нових; формуваннями, які діють в других ешелонах та резервах, а також з’єднаннями, частинами і підрозділами деяких родів військ і сил (РВіА, БРВ тощо). 3.4.8. Удар – це форма воєнних дій тактичного, оперативного і стратегічного рівнів, яка проводиться формуваннями родів військ, що мають на озброєнні ракетне, бомбове і торпедне озброєння, складова частина боїв, бойовищ, операцій оперативних об’єднань, битв та бойових дій. Він являє собою короткочасну і потужну вогневу або ядерну дію для ураження об'єктів противника. Для формалізації змісту понять форми воєнних дій тактичного рівню, автори пропонують розроблену ними методику (додатку 3). 4. Збройні сили – це державна воєнна структура, яка призначена для ведення збройної боротьби з метою захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності від будь-яких загроз. Вони забезпечують стримування збройної агресії та відсіч її, охорони повітряного та водного простору держави. 4.1. До складу Збройних сил за звичай входять військові формуванні[1] Міністерства оборони, Міністерства внутрішній справ, Прикордонних служби та формування інших міністерств і відомств, чия діяльність пов’язана з обороною держави. 4.2. Збройні сили ніким не можуть бути  використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Військові формування Збройних Сил можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництву. 5. Структурно Збройні сили можуть складатися із Генерального штабу ЗС, трьох і більше видів ЗС (Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили, Космічні війська тощо), Командування Тилу і Озброєння, з’єднань, частин і підрозділів, що не входять до видів ЗС та навчальних закладів, установ і організацій. Для підготовки та веденні операцій оперативного і стратегічного рівнів в складі ЗС є управління оперативних об’єднань (армія, корпус, ескадра) і стратегічних об’єднань (оперативні командування, командування операцій, командування військ на ТВД, групи армій). 5.1. Генеральний штаб Збройних Сил є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача головним органом управління ЗС в мирний та воєнний час. Він відповідальний за підтримання готовності ЗС України до виконання визначених завдань, планування та координацію питань у сфері оборони з органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами у межах, визначених законами держави і нормативно-правовими актами законодавчих і виконавчих гілок влади. Структурно Генеральний штаб Збройних Сил може мати наступні складові елементи: Головне управління особового складу та організаційно - мобілізаційної роботи; Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту особового складу; Головне фінансове управління; Головне оперативне управління; Головне управління Військової служби правопорядку; Управління правового забезпечення; Адміністративне управління; Головне управління логістики; Головне управління оборонного планування і науки; Головне управління зв’язку та інформаційних систем; Головне управління оперативного забезпечення, Центральне управління захисту інформації і криптології; Воєнно-геральдична служба. 5.2. Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили є видами Збройних Сил України і складають їх основу. Сукупний бойових потенціал з’єднань і частин  родів військ і сил видів ЗС забезпечує виконання усіх завдань, що стоять перед ЗС держави. Завдання усіх видів ЗС України в мирний час є: здійснення бойової підготовки з’єднань, частин і підрозділів щодо готовності їх для ведення воєнних дій самостійно і у складі оперативних і стратегічних об’єднань; прийняття участі у миротворчих і антитерористичних дія; допомога у ліквідації наслідків природних, техногенних чи стихійних лих та інших, що не пов’язані зі збройною боротьбою і застосуванням зброї. У воєнний час види ЗС України здійснюють підготовку резервів і постачання їх до складу об’єднань, а також ведення територіальної оборони. 6. Сухопутні війська Збройних сил (СВ ЗС) являє собою сукупність відповідних органів управління, забезпечення, навчальних закладів та центрів, а також військових формувань механізованих, танкових, аеромобільних військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, військ ППО, спеціальних військ, призначених для виконання завдань на в основному землі у складі об’єднань. Структура Сухопутних військ ЗС, бойовий потенціал їх військових формувань та інших структурних елементів повинні забезпечувати виконання практично усього спектра завдань, що стоять перед ЗС держави на землі. Сухопутні війська у мирний і воєнний час складають основу ЗС континентальних держав, вони є головним носієм їх бойової могутності і відіграють визначальну роль у виконанні поставлених завдань, щодо стримування і відбиття можливої агресії, прикриття державного кордону, утримання займаних територій (районів, рубежів, об’єктів), а також у виконанні зобов’язань держави щодо участі в міжнародній діяльності. 6.1. Завдання СВ ЗС в мирний час: здійснення бойової підготовки з’єднань, частин і підрозділів щодо ведення воєнних дій у формах загальновійськових боїв, операцій та бойових дій; прийняття участі у миротворчих і антитерористичних дія; допомога у ліквідації наслідків природних, техногенних чи стихійних лих та інших, що не пов’язані з застосуванням зброї. У воєнний час СВ ЗС здійснюють підготовку резервів і постачання їх до складу об’єднань, а також ведення територіальної оборони. 6.2. До структури СВ входять: командування; необхідні органи управління і забезпечення; навчальні заклади та центри; з’єднання родів військ і спеціальних військ. Сухопутні війська у своєму складі мають: роди військ (механізовані, танкові, і аеромобільні (парашютно-десантні) війська, артилерія, ракетні війська, авіація СВ, війська ППО); спеціальні війська (частини розвідки, військ зв‘язку, радіаційного хімічного і біологічного захисту, інженерних військ, комендантської служби, військові частини, установи та організації логістики) і органи виховної роботи. 6.3. Механізовані, танкові, аеромобільні військові формування є основними складовим елементами СВ і носієм їх могутності, вони призначені виконувати різноманітні завдання у складі об’єднань в тому числі багатонаціональних. При виконанні своїх завдань в бою чи операції та інших дій зі складу штатних військових формувань створюються тимчасові тактичні групи. 6.4. Артилерійські військові формування призначені для вогневого ураження противника і є основним його засобом. При виконанні своїх завдань в бою чи операції та інших дій зі складу штатних військових формувань створюються тимчасові артилерійські групи (групи артилерії). 6.5. Військові формування авіації СВ призначені для: ВУП з повітря; перекидання повітрям частин і підрозділів при їх розгортанні та створенні нових чи зміні старих угруповань евакуація миротворчих контингентів, а також участі в заходах всебічного військ і сил; висадки повітряних десантів; розгортання, ротація та забезпечення. При виконанні своїх завдань в бою чи операції та інших дій зі складу штатних авіаційних військових формувань створюються тимчасові авіаційні групи. 6.6. Військові формування протиповітряної оборони СВ призначені для прикриття дій елементів побудови військ від повітряного противника при виконанні завдань в бою чи операції та інших дій зі складу штатних військових формувань створюються тимчасові групи протиповітряної оборони. 6.7. Військові формування спеціальних військ та органи виховної роботи призначені для всебічного забезпечення і управління в бою чи операції та інших діях. 7. Повітряні Сили Збройних сил України (ПС ЗС) – це вид Збройних Сил, який являє собою сукупність відповідних органів управління, забезпечення, навчальних закладів та центрів, а також військових формувань винищувальної, бомбардувально-розвідувальної, штурмової і транспортної авіації, зенітно-ракетних і радіотехнічних військ, спеціальних військ, призначених для виконання завдань в повітрі у складі об’єднань та самостійно. Структура ПС ЗС бойовий потенціал їх військових формувань забезпечують виконання усього спектра завдань, що стоять перед ЗС у повітрі. 7.1. Повітряні Сили у своєму складі мають: роди сил (авіація; зенітно-ракетні війська радіотехнічні війська); спеціальні війська (частини розвідки, військ зв‘язку, радіаційного хімічного і біологічного захисту, інженерних військ, комендантської служби, військові частини, установи та організації логістики) і органи виховної роботи. Повітряні Сили відіграють провідну роль у вирішенні завдань розвідки, вогневого ураження противника, боротьбі з повітряними терористами, а також підвищенні маневрених можливостей при веденні боїв чи операцій та інших дій. 7.2. Військові формування авіації призначені для завоюванні переваги над противником у повітрі, авіаційної підтримки дій Сухопутних військ і Військово-морських сил при виконанні ними бойових завдань на землі і воді, а також наносити авіаційні удари та виводити з ладу об’єкти тактичного, оперативного і стратегічного значення. Крім того авіація ПС здійснює повітряну розвідку, перекидання повітря з’єднань, частин і підрозділів при їх розгортанні та створенні нових чи зміні старих угруповань війсь і сил, висадки повітряних десантів, недопущення маневру військ і сил противника та його перевезень, а також розгортання, ротація та евакуація миротворчих контингентів. 7.3. Військові формування зенітно-ракетних і радіотехнічних військ призначені для ведення розвідки, попередження про повітряний напад, охорони повітряного простору держави і прикриття її важливих об’єктів. 8. Військово-Морські Сили Збройних сил (ВМС ЗС) – це вид Збройних Сил, який являє собою сукупність відповідних органів управління, забезпечення, навчальних закладів, військово-морських баз та центрів, а також військових формувань різнорідних сил, надводних кораблів, морської піхоти, морської авіації, спеціальних військ, призначених для виконання завдань на воді у складі об’єднань та самостійно. Структура ВМС ЗС бойовий потенціал їх військових формувань забезпечують виконання усього спектра завдань, що стоять перед ЗС на воді. Військово-Морські Сили відіграють провідну роль у вирішенні завдань сприяння об’єднанням СВ, що діють на приморському напрямку, забезпечення оперативного режиму в акваторії Чорного моря у смузі своєї відповідальності, забезпечення безпеки морських перевезень. Крім того з’єднання, частини і підрозділи ВМС готові до дій не тільки в прибережній зоні, але і на значній відстані, у тому числі до дій у складі багатонаціональних корабельних об’єднань та участі в міжнародній миротворчій діяльності. Для чого передбачена ескадра різнорідних сил. 8.1. Військово-Морські Сили у своєму складі мають: роди сил (надводні сили, підводні сили, морська авіація, берегові ракетно-артилерійські війська і морська піхота); спеціальні війська (частини розвідки, військ зв‘язку, радіаційного хімічного і біологічного захисту, інженерних військ, комендантської служби, військові частини, установи та організації логістики) і органи виховної роботи. 8.2. Військові формування надводних сил призначені для пошуку і знищення бойових кораблів та суден противника, охорони морських комунікацій та пунктів базування з моря, сприяння СВ, що діють на приморському напрямку, постановки мінних загороджень, ведення розвідки та протимінних дій, висадки морських десантів. 8.3. Військові формування підводних сил призначені для пошуку і знищення підводних човнів, бойових кораблів та суден противника, ведення розвідки і наведення своїх ударних сил на угруповання противника, протичовневе забезпечення дій надводних кораблів і постановка активних мінних загороджень. 8.4. З’єднання, частини і підрозділи морської авіації призначені для пошуку і ураження підводних човнів противника, в районах їх розгортання бойового призначення, протичовневе забезпечення дій корабельних груп (угруповань), ведення розвідки і наведення своїх ударних сил на противника. 8.5. Військові формування берегових ракетних артилерійських військ призначені для ураження надводних кораблів, десантів та конвоїв противника, а також видачі цілевказівок щодо морського противника. 8.6. Військові формування морської піхоти призначені для захоплення берегового плацдарму в складі першого ешелону морського десанту, участі в обороні об’єктів ВМС, ділянок узбережжя, островів та територіальній обороні, ведення розвідувальних і диверсійних дій, а також дій у складі миротворчого контингенту. 8.7. Військові формування спеціальних військ та органи виховної роботи призначені для всебічного забезпечення і управління в бою чи операції та інших діях. 9. Командування Тилу і Озброєння – це структурний елемент Збройних сил, який являє собою сукупність відповідних органів управління, частин бойового забезпечення і логістики та навчальних закладів, призначених для централізованого керівництва всебічним забезпеченням діях Збройних Сил та підготовки кадрів. Основними завданнями Командування Тилу і Озброєння можуть бути: планування, організація та здійснення забезпечення управління ЗС, всебічне забезпечення їх діяльності та підготовка кадрів. Організаційно воно може складатися із частин та установ зв’язку, радіоелектронної боротьби, інженерних військ, військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту, топографічних, логістики, а також навчальних закладів. 10. За функціональними призначенням ЗС можуть бути розподілені на три структурні елементи: Об’єднані сили швидкого реагування, Основні сили оборони, Сили підтримки (підсилення) – стратегічні резерви. 10.1. Об’єднані сили швидкого реагування призначені для запобігання і стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози у воєнній сфері, нейтралізації (ліквідації) конфліктів протидії на зовнішні виклики і загрози з метою недопущення переростання їх у війну. У мирний час Об’єднані сили швидкого реагування повинні бути готові до участі миротворчій та антитерористичній діяльності, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф та стихійних лих. 10.2. Основні сили оборони призначені для відбиття агресії, розгрому противника, припинення воєнних дій та створення умов для укладення миру, а також для підсилення Об’єднаних сил швидкого реагування. 10.3. Сили підтримки (підсилення) – це стратегічні резерви призначені для підсилення (заміни) військ і сил зі складу Основних сил оборони. 11. Військові формування ЗС[2]. Для ведення операцій і боїв у складі Збройних Сил існують стратегічні, оперативно-стратегічні, оперативні і оперативно-тактичні об‘єднання та з’єднання, частини, підрозділи та їх тактичні групи. 11.1. Стратегічне об’єднання – це військове формування стратегічного рівню, яке включає декілька оперативних об’єднань та з’єднань, частин і закладів забезпечення. Створюється на базі управлінь і постійного комплекту з’єднань, частин і закладів, які існують в мирний час. Бойовий склад залежить від завдань, що потрібно виконати у збройній боротьбі. Виконує стратегічні завдання. 11.2. Оперативно-стратегічне об’єднання (стратегічне угруповання) – це тимчасове військове формування, яке створюється в ході операції стратегічного об‘єднання. для виконання оперативно-стратегічних завдань. До його складу входять оперативні об’єднання, кількість яких залежить від завдання, яке потрібно виконати. 11.3. Оперативне об’єднання – це військове формування, що включає декілька з’єднань і частин різних родів військ і сил, спеціальних військ, як правило, одного виду ЗС. Створюється на базі управлінь і постійного комплекту військових формувань мирного часу. Бойовий склад залежить від завдання, яке потрібно виконати. Виконує оперативні завдання. 11.4. Оперативно-тактичне об’єднання (оперативне угруповання) – це тимчасове військове формування. Створюється в ході операції оперативного об‘єднання. До його складу входять з’єднання, кількість яких залежить від завдання, що потрібно виконати. Призначене для вирішення оперативно-тактичних завдань. 11.5. З’єднання це – військове формування різних родів військ і спеціальних військ усіх видів Збройних Сил, яке складається із частин. Має штатну структуру, визначену Генеральним штабом. Є тактичною одиницею і виконує воєнні функції. В мирний час входить до складу видів Збройних Сил, а у воєнний - до складу оперативних або стратегічних об’єднань. Призначене для виконання тактичних бойових завдань. 11.6. Частина – окреме військове формування різних родів військ і спеціальних військ усіх видів Збройних Сил, що складається із підрозділів. Має штатну структуру. Чисельність особового складу і озброєння визначається штатами і табелями, в залежності від призначення. Є тактичною одиницею і виконує воєнні, адміністративні та господарчі функції. Входить до складу з’єднань або об‘єднань і ділиться на підрозділи. Виконує тактичні бойові завдання. 11.7. Підрозділ – це однорідне військове формування різних родів військ і спеціальних військ усіх видів Збройних Сил. Має штатну структуру. Чисельність особового складу і озброєння визначається штатами і табелями, в залежності від призначення. Є тактичною одиницею і виконує воєнні, адміністративні та господарчі функції. Входить до складу частини і може ділитися на складові одиниці. Виконує тактичні бойові завдання. 11.8. Тактична група – це тимчасове військове формування, що створюється із сил та засобів постійних військових формувань (з‘єднань, частин, підрозділів, взводів, відділень). Чисельність особового складу і озброєння визначається рішенням командира. Є тактичною одиницею і виконує воєнні функції. Призначене для виконання окремих бойових завдань, що виникли в ході бою.

1. Що таке війна? 2. Що таке збройна боротьба? 3. Що таке воєнні дії та їх класифікація? 3.1. Які існують види воєнних дій?  3.2. Які існують типи воєнних дій? 3.3. Які існують рівні воєнних дій? 34. Які існують форми воєнних дій? 3.4.1. Що таке кампанія?     3.4.2. Що таке операція стратегічного об’єднання ?   3.4.3. Що таке битва? 3.4.4. Що таке операція оперативного об’єднання?  _________ 3.4.5. Що таке бойовище? 3.4.6. Що таке бій? 3.4.6.1. Що таке бій механізованого відділення? 3.4.6.2. Що таке бій механізованого взводу?  3.4.6.3. Що таке бій механізованого підрозділу? ______________ 3.4.6.4. Що таке бій механізованої частини? 3.4.6.5. Що таке бій механізованого з’єднання? 3.4.7. Що таке бойові дії?  ______________ 3.4.8. Що таке удар?  4. Що таке збройні сили?     4.1.Які військові формування входять до складу Збройних сил? __________ 4.2. Який існує порядок щодо використання Збройних сил?   5. З яких структурних елементів складаються Збройні сили?    5.1. Яке призначення має Генеральний штаб і яка його структура? 5.2. Які існують вид Збройних сил та завдання що на них покладаються?   6. Що являють собою Сухопутні війська ЗС?   ______________ 6.1. Які завдання покладаються на Сухопутні війська в мирний і воєнний час? 6.2. Яку структуру мають Сухопутні війська? ______________ 6.3. Яке призначення військових формувань механізованих, танкових і аеромобільних військ? 6.4. Яке призначення артилерійських військових формувань? 6.5. Яке призначення військових формувань авіації? 6.6. Яке призначення військових формувань ППО? ______________ 6.7. Яке призначення військових формувань спеціальних військ та органи виховної роботи? 7. Що являють собою Повітряні сили ЗС та виконання яких завдань забезпечує їх структура? 7.1. Яку структуру мають Повітряні сили? 7.2. Яке призначення військових формувань авіації? _____________ 7.3. Яке призначення військових формувань зенітно-ракетних радіотехнічних військ? 8. Що являють собою Військово-морські сили  та виконання яких завдань забезпечує їх структура?  8.1. Яку структуру мають Військово-Морські сили?  ____________ 8.2. Яке призначення військових формувань надводних сил? 8.3. Яке призначення військових формувань підводних сил? 8.4. Яке призначення з’єднань, частин і підрозділів  морської авіації? 8.5. Яке призначення з’єднань, частин і підрозділів  берегових ракетних артилерійських військ? 8.6. Яке призначення з’єднань, частин і підрозділів  морської піхоти? ______________ 8.7. Яке призначення з’єднань, частин і підрозділів  спеціальних військ та органів виховної роботи? 9. Що являють собою Командування Тилу і Озброєння та його структура ? 10. Як розподілені Збройні сили за функціональним призначенням? 10.1. Яке призначення Об’єднані сили швидкого реагування? ення Основних сил оборони? 10.3. Яке призначення Сили підтримки (підсилення)? 11. Які військові формування існують в Збройних силах для ведення операцій і боїв? 11.1. Що таке стратегічне об’єднання? 11.2. Що таке оперативно-стратегічне об’єднання? 11.3. Що таке оперативне об’єднання? ______________ 11.4. Що таке оперативно-тактичне об’єднання?  11.5. Що таке з’єднання ? 11.6. Що таке частина? 11.7. Що таке підрозділ? _____________ 11.8. Що таке тактична група?

---

[1] Військові формування сформовані або існуючі підрозділи, частини, з’єднання, об’єднання; можуть бути тимчасові формування (загони, групи, команди, маршові підрозділи тощо).
[2] Формалізоване визначення змісту поняття «військових формувань» приведено у додатку 4.2.